capricios (capricios) wrote,
capricios
capricios

Сергій Жадан: «Я не продав душу ні дияволу, ні видавництву «Фоліо», или «Гуляймо разом» в Луганске

Поэты приехали в Луганск по приглашению литературной группировки СТАН. Вот так «Остання барикада» и СТАН устроили в Луганске настоящий перфоманс, удачно продлив празднование Дня Независимости с Нестором Махно. Александр Сигида метко назвал приезд в Луганск поэтов акцией «Гуляймо разом».

 

Мент, а стихи пишет

Не менее интересно, чем пресс-конференция, прошла встреча заядлых гуляйщиков (как их метко назвала поэтесса Е. Заславская) с луганчанами в Украино-канадском центре, что на территории университетского городка ЛНУ им. Т. Шевченко. Зайдя в зал, я заметила, что людей хотя и не много, но почти все, даже не молодыеюные. И это не удивительно – основной возраст поклонников творчества Жадана как раз 20-25 лет. Поэты – Сергей Жадан, Галина Крук, Артем Полежака, Александр Демченко декламировали свои стихи. Расскажу об участниках перфоманса.

Сергей Жадан, наш земляк, родился в Старобельске, известный в Украине поэт, эссеист, писатель. Артем Полежака прославился на всю Украину тем, что предолжил руку и сердце самой Юлии Тимошенко. Галина Крук – преподаватель львовского университета, считает себя наименее львовской из всех львовских поэтов. Как призналась сама Галина Крук, многие из ее стихов «пессимистические». А вот Артем Полежака, на мой взгляд, правильно определил стиль своих выступлений. Он называет себя «эстрадный поэт». Многие свои стихотворения, веселые и юмористичные, Артем читает очень артистично. Особенно меня рассмешило стихотворение про порно-карты. Хозяева не остались в долгу. Свои стихотворения прочли представители литературной группировки СТАН: Александр Сигида, Александр Хубетов, Елена Заславская…

Арт-вечеринка в Украинско-канадском центре продолжалась около двух часов. Для меня самым интересным оказалось, как ни странно, не чтение стихов, а живое общение с гостями, которые отвечали на вопросы луганчан. Открылись новые подробности из жизни поэтов. Саша Демченко – выпускник Донецкого юридического института внутренних дел, лишь последние пять лет живет в Украине. До этого жил в РФ. Кстати, именно он является одним из инициаторов сбора подписей за присвоение Донецкому национальному университету имени Стуса. По словам А. Демченка некоторые однокурсники удивлялись тому, что он пишет стихи. Что-то вроде: мент, а стихи пишет.

 

З Махном на грудях і в груді

Некоторые из вопросов и ответов, прозвучавших на арт-вечеринке, автор приводит здесь, прежде всего потому, что он, кажется, единственный в зале оказался с диктофоном.

Любов Якимчук, поетка: «Артеме, а чому ти пишеш? Щоб бути у літературній тусівці?»

А. Полежака: «Щоб подобатись дівчатам. Мені більше подобається спілкування, не писати навіть вірші, а читати їх.»

Л. Якимчук з запитанням до Жадана: «Чому ти співпрацюєш з таким гуртом як «Собаки в космосі»? Чим вони тобі імпонують? Як відбувається сам процес?»

С. Жадан: «Я співпрацюю тому, що я скай люблю. Вони грають скай-музику, а я слухаю скай. Багато існує і існувало музичних проектів, коли поети співпрацюють з музикантами. Багато хто це робив. Але останнім часом це якісь джазові проекти. Мені захотілось зробити щось протилежне. А найбільш протилежне до джазу, по-моєму – скай, це танцювальна весела музика. Наприклад, неримована поезія – верлібри – з танцювальною музикою на перший погляд речі не зовсім поєднані. Але мені здалося, що тут є інтрига, це можна було спробувати. Це по-перше. А по-друге «Собаки» – мої хороші друзі. А коли робиш такі проекти, ну в п принципі вони є некомерційними, вони не приносять прибутків, то краще мати справу з друзями, які не будуть від тебе вимагати якісь кошти за порожній зал.

А по-третє – вони хороші музиканти. Можливо це потрібно було сказати спочатку. Мені подобається, як вони працюють. Коли ми з ними почали робити спільний проект, вони не поставились халатно, поставилися творчо і дуже серйозно і ретельно готували кожну композицію. Ми з ними минулого року записали альбом і зараз продовжуємо щось робити. У на в вересні буде тур. Ми його назвали «Шенген-тур». Він буде через кілька країн.»

Следующий вопрос очень понравился мне, даже рассмешил. Понравился потому, что совпал с моими мыслями. А был он таким:

«Як на мене, Ви зовні зовсім не схожі на сучасного класика української літератури. І приємно, що ви живий. Кеди, джинси, Махно на грудях і в груді… Як Вам живеться у шкурі сучасного класика української літератури?»

С. Жадан: «Я не живу у цій шкурі. Це не моя шкура. Це шкура вигадана, я не знаю ким, мабуть якимось моїми друзями, або недругами. З іронією ставлюся до цього. На початку намагався ображатись, навіть намагався судитись з міністерством освіти за те, щоб виключили мої твори зі шкільної програми. А потім я побачив – це від мене не залежить. Вони створили такого класика української літератури, вони подумали: «Ми з ним будемо носитись». І вони з ним носяться».

 

Роман надо прожить

Конечно, хоть и несколько с опозданием, луганчане поздравили Сергея Жадана с днем рождения, который он празднует 23 августа. И, как живому классику, не смогли не задать вопрос об отношениях Жадана с издательством «Фолио». Вопрос этот косвенно прозвучал и на пресс-конференции, но тогда писатель обошелся общими фразами. На арт-вечеринке он был более откровенен и рассказал следующее:«Як правило, ще розповідають, що в мене якийсь по життєвий кабальний контракт з видавництвом «Фоліо», згідно з яким (контрактом) я маю щороку писати по дві, три книги. А в мене цього року вийшла друга книга, вже друга за рік. І це ніби то як підтвердження цієї тези. Я навіть не знаю, як людям в очі дивитись. «Ти ж нам казав, що немає ніякого контракту, а сам другу книгу за рік видаєш!» Скільки я не намагався переконати, що немає в мене такого контракту, я не продав душу ні дияволу, ні видавництву «Фоліо», ніхто не вірить. Багато дурниць доводиться чути. Коли рукопис з’являється, вона продається, но не на перед же».

На вопрос: «Что для тебя значит момент творчества? Какой он, в двух словах?» Сергей Жадан ответил следующее: «Це дуже велике входження в транс. Це в трьох словах. Це ніби підключка до чогось надзвичайно енергетичного, після чого відчуваєш якусь сильну ейфорію. Після чого буває слідуючий ступінь – спустошення і депресивний стан. Але якщо тобі подобається те, що ти написав, це варто того.

Я зараз пишу роман. Це такий кайф. Я навіть не поспішаю писати, щоб розтягнути це задоволення. Роман потрібно прожити».

Интересно, что живой классик сам затронул тему, которая уже прозвучала раньше на пресс-конференции: «Как писателю не выписаться, как ему не исчерпать себя?» И хотя на пресс-конференции С. Жадан ответил на этот вопрос, заданный луганчанкой, студенткой Киево-Могилянки, Мариной Бацман очень удачно, теперь он продолжил: «Коли-небудь, коли я впаду в маразм, почну писати все зовсім нікуди не годяще, буду як Драч. Я Драча раннього дуже люблю. В мене до нього ревниве, ні не ревниве, а дещо таке ображене ставлення. Наскільки я люблю його ранню поезію, настільки мені не подобається то, що він пише тепер. Це образа на автора, який не виправдав сподівань. Це дуже суб’єктивно, мабуть несправедливо».

После декламации своих стихов в Украино-канадском центре поэты продолжили гулять в арт-кафе «ДОНбасс».

Там презентовали книжку Жадана «Лили Марлен» и смотрели одноименный классический фильм с Марлен Дитрих в главной роли.

Заметим, что у всех участников встречи есть стихи и на украинском, и на русском языках. Но в общении они придерживаются именно украинского.

P.S. Как и всегда случается, много интересного осталось за бортом моего материала. (Например, что есть такая идея: организовать силами «Останньої барикади» и СТАНа в будущем году литературный фестиваль в Старобельске, как продолжение Дня Независимости с Махном). Но, наверное, так даже правильно. Буду учиться у Жадана создавать в тексте интригу.

Tags: Репортаж
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments