Відповідно, помітно покромсали й палітру образів. У «паперовому» «Гімні демократичної молоді» Сан Санич — матьорий бандюк, який пішов із «боксерів за соціальну адаптацію», бо подільники по первісному накопиченню капіталу по п’яні ледь не поклали його в могилу, коли випустили три кулі, тестуючи подарований бронежилет. У «сценічному» «Гімні…», у повній відповідності з контекстом сучасного українського театру, він перетворений на лірично-меланхолійного статиста, який покидає «боксерів», аби писати дисертацію. Це явно не той персонаж Жадана, котрий при знайомстві з оповідачем «дістав з кишені куртки пушку, сказав, що він за чесні вибори, і повідомив, що може дістати хоч сто таких пушок».
текст полностью
как мне нравился «Гімн демократичної молоді»! Это вообще первая книжка, которую я на украинском прочла.
