Пам'яті розстріляних казахських робітників Тоді, як грім під час негоди Впаде на голови катів, Нам сонце правди і свободи Засяє в тисячах вогнів. "Інтернаціонал", переклад Миколи Вороного Раніше в країнах СНД – Україна, Грузія, Росія, Білорусь, Киргизстан – учасники протестів проти олігархічних і авторитарних режимів наголошували передусім на захисті громадянських прав. Сьогодні ж ці протести набувають усе більш соціального змісту. На вулиці українських, казахських і грузинських міст виходять люди, які говорять про роботу, зарплату, пенсії, доступну освіту. На зламі 80-90-х минулого століття, у країнах колишнього СРСР відбулася зміна соціальної системи. Суспільство було поділене на соціальні групи. З одного боку, "фаворитів" – великих капіталістів, топ-менеджерів та вищу номенклатуру. З іншого, соціальні групи "аутсайдерів" – робітників, селян, студентів, безробітних, пенсіонерів, дрібних підприємців. Задля збереження свого економічного й політичного панування великий капітал впровадив нам президентський авторитаризм як політичну систему, і ліберальні економічні концепції – як ідеологічне підґрунтя свого панування. Суть цих концепцій зводиться до індивідуальної економічної свободи у формі абсолютного права власності та свободи підприємницької діяльності. Функції суспільного регулятора в цій моделі покладено на ринок. Запропонований суспільний порядок оголошувався ідеологами світового капіталізму та ідеологами ринкових реформ у країнах Східної Європи та пострадянських республіках – природнім, гармонійним та мало не єдино можливим. Втім, ще із часів бурхливого розвитку капіталізму в 19-му столітті, стало зрозумілим, що такий суспільний порядок систематично відмовляє переважній більшості громадян у шансах на свободу та рівність, у праві на освіту, охорону здоров'я, пенсійне забезпечення. Проти такого стану речей сьогодні повстали не лише громадяни Греції, Італії, Франції, Великобританії, але й "столиці" капіталізму – США. Далі