capricios (capricios) wrote,
capricios
capricios

ВІТЕР — у народних уявленнях демонічна істота. За одним українським повір'ям, вітер — це маленька змія, яка живе такою сім років, наступні сім років вона стає великою змією, а в останні сім років — страшним змієм. Могутність вітру, його руйнівна або благотворна сила викликала необхідність «кормити» його і навіть приносити жертви. Вітри поділяються на «добрі» (наприклад, «святе повітря» — сприятливий, попутний вітер) і на «злі», найбільш яскравим утіленням яких с вихор. Коли немає довго вітру, жниці просять допомоги у журавля.

Вітри мешкають у глухих лісах, на безлюдних островах, «по другу сторону моря», на високих горах, у печерах, ямах, проваллях і т. ін. Такі печери й провалля стережуть летючі змії, одноокі відьми чи сліпий старець, який усе намагається закрити дірку, з якої дме вітер. На Півдні вітер уявлявся сердитим старцем, який живе «за морем». За народними віруваннями, вітрів багато, але головних — чотири; «вони сидять по кутках землі», старшого з них звати «отаман вихорів».

Найбільш поширеним засобом викликати вітер є свист. Пожертвами вітрам вважаються хліб, борошно, крупи, м'ясо, залишки святкових страв. На сході Польщі, закликаючи вітер під час спеки, йому пропо­нували взамін дівчинку, називаючи ЇЇ по імені: «Подуй, вітерець, подуй, дамо тобі Ганнусю». Вважалося, що з вітром літають душі великих грішників; сильний вітер означав чиюсь насильницьку смерть. Поява «ходячих покійників» супроводжується поривами вітру. Тихий вітер народжується від подиху ангелів, а бурхливий — результат диявольських сил. Не можна допустити, щоб солому, на якій лежав покійник, забрав вітер; не можна сушити на вітрі дитячі пелюшки, бо разом із ним улетить і пам'ять дитини.

Оберегами від вітру бувають: щіпка солі, кинута в куток двору; попіл, кинутий назустріч вітру; хрестик, прикрашений зеленню, який влітку кріпиться до стовпа для сушіння снопів; вставлені у снопи гілки, якими у день Божого Тіла прикрашали вівтар; різні колючі рослини, підкурені та підкладені під стріху; густий віник, заткнутий під дах хати. Щоб визначити напрямок вітру в наступному році, дивилися на вогонь запаленої на Різдво свічки, на купальське вогнище. Серби вважали, що на Крстов дам (переддень Богоявлення) вітри схрещуються, І той, який переможе, буде дути цілий рік. Вірять також, що у цей день вітер хреститься.

 

Валерій Войтович. Українська міфологія / Київ: «Либідь»,2005.

Tags: Мифы и легенды_обычаи и обряды
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments