February 11th, 2010

(no subject)

Четверг — день недели, трактуемый преимущественно как счастливый и благоприятный (по признакам «мужской» и «четный») для разного рода хозяйственных и семейных дел и имеющий наименьшее число запретов. У южных славян он часто приравнивается к понедельнику, а у восточных и западных — ко вторнику, лучшим дням недели. Из всех четвергов года наибольшее значение имеет Страстной четверг на Страстной неделе, с которым связано множество ритуалов и верований. У южных славян, кроме того, значимы последующие шесть (а кое-где восемь) Четвергов, когда запрещаются многие виды работ, особенно «женских», таких как стирка, мытье, шитье, прядение, вязание, во избежание грома и градобития. Болгары опасаются также Четверга на Тодоровой неделе — первой неделе Великого поста; сербы называют его Тодоров четверг и верят, что в этот день появляется главный из демонов-тодорцев (см. Тодор).

В Полесье Четверг на пасхальной неделе называется Навский великденъ и считается поминальным днем; в этот день ходят на кладбище, несут на могилы крашеные яйца и другую пасхальную еду, прибирают могилы, а ночью мертвые приходят в церковь, и их можно видеть через окно; соблюдается строгий запрет на работу в поле и дома. В России и на смежных территориях Белоруссии и Украины был широко распространен обычай поминовения «заложных» покойников (самоубийц, висельников, некрещеных детей, мертворожденных и прочих умерших преждевременной смертью) в Семик, т.е. в Четверг на седьмой неделе после Пасхи. По мнению Д.К. Зеленина, этот обычай явился продолжением совершавшихся в прошлом коллективных погребений «заложных» в убогих домах. Четверг на Троицкой неделе в Полесье называют Навской Троицей или Русалкиной Пасхой, он также посвящается мертвым. Этот Четверг (иногда также Четверг перед Троицей и Четверг на пасхальной неделе) считается «сухим» днем: стараются не полоть, не окучивать картошку в поле, т.к. все посаженное может посохнуть; выносят из дома на просушку одежду; его же (а также Четверг на масленой неделе) называют «кривым»: избегают работ в огороде, чтобы овощи не «покривились».

Восточные славяне нередко, на основе звуковой ассоциации связывают Четверг с червями и потому по четвергам вообще воздерживаются от посадки или уборки овощей или заготовки мяса, чтобы в них не завелись черви.

С.М.Толстая

pagan.ru/slowar/ch/chetwerg8.php

11 февраля - Велесов день

ВЛАСІВ ДЕНЬ (Велесів) —11/24 лютого. Свято пов'язане з ушануванням охоронця домашніх тварин бога Вслсса. Вважалося, що Власові морози — останні потуги сердитої баби Зими, а тому з цього приводу казали: «Святий Влас, збий у Зими ріг». Є й інші приповідки: «Прийшов Влас — з печі злазь», «Пролив Улас олії на дороги — пора Зимі забирати ноги», тобто якщо цього дня відлига, то морозів більше не буде. Власові морози, як кажуть, тривають три дні до нього і три після. У Власів день молодиці колись ходили в шинок і пили горілку, «щоб корови були ласкаві». А як поверталися з шинку до хати, то били, бувало, своїх чоловіків днищем (дошка, яка використовувалася при прядінні льону). Цього дня господар кропив худобу освяченою водою та обкурював ладаном, «щоб скот добре плодився та не хворів». Також цього дня пригонили корів до церкви, відправляли молебень, кропили їх святою водою і давали пампушки з молочною кашею, щоб ті давали багато молока; приносили до храму коров'яче молоко і ставили в дар перед образом св. Власія: «У Власія і борода в маслі», — каже народна приповідка. На іконах цього святого внизу малювали корів і овець, подібно до того, як на іконах Фрола і Лавра — коней. Св. Власій вважався «коров'ячим богом», а корови і взагалі худоба — «Власовим родом», «Власівнами». Ікону св. Власія ставили у корівниках і хлівах та молилися: «Святий Власій, дай здоров'я нашому телятку»; «Святий ВласіЙ, дай щастя на гладких телушок, на товстих бичків, щоб із двору йшли — грали, а з поля йшли — скакали».

 

Валерій Войтович. Українська міфологія / Київ: «Либідь»,2005.

(no subject)

ВІТЕР — у народних уявленнях демонічна істота. За одним українським повір'ям, вітер — це маленька змія, яка живе такою сім років, наступні сім років вона стає великою змією, а в останні сім років — страшним змієм. Могутність вітру, його руйнівна або благотворна сила викликала необхідність «кормити» його і навіть приносити жертви. Вітри поділяються на «добрі» (наприклад, «святе повітря» — сприятливий, попутний вітер) і на «злі», найбільш яскравим утіленням яких с вихор. Коли немає довго вітру, жниці просять допомоги у журавля.

Вітри мешкають у глухих лісах, на безлюдних островах, «по другу сторону моря», на високих горах, у печерах, ямах, проваллях і т. ін. Такі печери й провалля стережуть летючі змії, одноокі відьми чи сліпий старець, який усе намагається закрити дірку, з якої дме вітер. На Півдні вітер уявлявся сердитим старцем, який живе «за морем». За народними віруваннями, вітрів багато, але головних — чотири; «вони сидять по кутках землі», старшого з них звати «отаман вихорів».

Найбільш поширеним засобом викликати вітер є свист. Пожертвами вітрам вважаються хліб, борошно, крупи, м'ясо, залишки святкових страв. На сході Польщі, закликаючи вітер під час спеки, йому пропо­нували взамін дівчинку, називаючи ЇЇ по імені: «Подуй, вітерець, подуй, дамо тобі Ганнусю». Вважалося, що з вітром літають душі великих грішників; сильний вітер означав чиюсь насильницьку смерть. Поява «ходячих покійників» супроводжується поривами вітру. Тихий вітер народжується від подиху ангелів, а бурхливий — результат диявольських сил. Не можна допустити, щоб солому, на якій лежав покійник, забрав вітер; не можна сушити на вітрі дитячі пелюшки, бо разом із ним улетить і пам'ять дитини.

Оберегами від вітру бувають: щіпка солі, кинута в куток двору; попіл, кинутий назустріч вітру; хрестик, прикрашений зеленню, який влітку кріпиться до стовпа для сушіння снопів; вставлені у снопи гілки, якими у день Божого Тіла прикрашали вівтар; різні колючі рослини, підкурені та підкладені під стріху; густий віник, заткнутий під дах хати. Щоб визначити напрямок вітру в наступному році, дивилися на вогонь запаленої на Різдво свічки, на купальське вогнище. Серби вважали, що на Крстов дам (переддень Богоявлення) вітри схрещуються, І той, який переможе, буде дути цілий рік. Вірять також, що у цей день вітер хреститься.

 

Валерій Войтович. Українська міфологія / Київ: «Либідь»,2005.

На Центральном рынке Луганска сгорела чебуречная

11 февраля в 8.36 на телефон службы «101» поступило сообщение о пожаре на Центральном рынке в одном из киосков по продаже чебуреков,  сообщает ГУ МЧС Украины в Луганской области

Увидев вспышки и искры, соседи по торговле незамедлительно вызвали пожарных-спасателей, которые в считанные минуты прибыли к месту пожара.

Со слов очевидцев стало известно, что огонь вспыхнул в чебуречной утром, в тот момент, когда киоск еще не работал, а продавец вышла. Спасателям удалось быстро ликвидировать загорание, к счастью, обошлось без пострадавших.

 «Главной проблемой всех рынков остается загромождённость модулями и торговыми точками, которые в случае пожара станут препятствием для проезда пожарно-спасательной техники», - отметил начальник операционно-координационного центра Юрий Бугай. 

В настоящий момент убыток и причины возникновения пожара устанавливаются специалистами.





v-variant.lg.ua/photo/5212-na-centralnom-rynke-luganska-sgorela-cheburechnaya.html