kraeved.net

ПРОЩЕННЯ (Прощений день) – останній день Масниці. Існував звичай: напередодні Великого посту в Прощальну неділю, коли протягом року хтось когось образив, мусили неодмінно привітати одне одного поцілунком і земним поклоном. Прощатися приходили рідні до старшого у роду, бідні до багатих. Прощення між рідними відбувалося після вечері, перед сном. У давні часи на прощення приносили пряники. Один говорив: «Прости мене». Другий на те відповідав: «Бог тебе простить!» Богом примирення у предків уважався Колодій. На Масниці ходили також на кладовище «прощатися з родителями». У деяких місцевостях перед сповіддю просили прощення у Матері-Землі. Бувало, що й зверталися до усього «хрещеного люду». Тоді кланялися «на всі чотири сторони», примовляючи: «Красне-ясне світ-сонечко, млад-світлий владика місяць, ви часті звізди підвосточні, зорі ранішні, вітри буйні, ви простіть мене грішну, вдову горюшну, нерозумну...»

 

Валерій Войтович. Українська міфологія / Київ: «Либідь», 2005.

СТРІТЕННЯ, Стрічення, Стріщення, Громниці, Зимобор — зустріч Зими з Літом. Головним дійством у цей день (2/15 лютого) було освячення вогню і води; стрітенські свічки вважалися чарівними й мали назву громничних. їх за потреби запалювали під час грому, «щоб весняна повінь не зашкодила посівам і щоб мороз дерев не побив», та від усякого іншого лиха. Таку свічку ставили в руки померлому, щоб її вогонь освітлював дорогу в потойбічний світ. Вода на Стрітення помічна від хвороб, особливо від пристріту. Цією водою кропили та поїли худобу. Кажуть: «Коли на Громницю півень не нап'ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці»; «Як ЗІ стріх висять великі сомплі (бурульки), то на великий урожай». На Стрітення Зима одягає на себе сім кожухів, а Літо — у самій лиш сорочці, і тоді вони змагаються, хто кого переможе. Літо тоді говорить:

—    Помагай Біг тобі, Зимо.

—    Дай, Боже, здоров'я, — відповідас Зима.

—    Бач, Зимо, — каже Літо, — що я наробило і напрацювало — ти поїла і попила.

На Стрітення Зима дуже лютує, бо відчуває, що слабне. У цей день предки молилися богові Сонця, розпочинали розучувати веснянки і писати писанки. На високих пагорбах запалювали вогонь, ушановували богів і змагалися в перетягуванні мотуза.

 

Валерій Войтович. Українська міфологія / Київ: «Либідь», 2005.

Сретение Господне — праздник, отмечаемый христианами 2/15.II (К: иначе Громничная божья Мать, Громничная Богородица, Громовая Мария, Магура). В народном календаре Сретение имело значение сезонной границы: этим праздником у восточных и западных славян отмечалась половина зимы, а в южнославянских регионах — и начало весны (ср. Трифонов день), с чем было связано значительное число примет погоды и урожая. Хорошая солнечная погода обычно предвещала долгую зиму, а мороз — раннюю весну; метель на Сретение обещала раньше обычного «подмести» все корма для скота и др.

( Collapse )

Любопытно, что 1 февраля в "Вечерке" был опубликован материал "Как закалялся Донбасс", где описан быт донбассян в 19 веке. Мало чем отличается от тех источников, которыми пользовалась я. Пьянство, и т.д.