July 15th, 2011

В Стаханове продадут трамвайные пути, чтобы заплатить зарплату

14 июля депутаты Стахановского горсовета приняли решение разобрать и продать трамвайные пути, а на вырученные деньги выплатить зарплату работникам трамвайного парка.

Депутаты проголосовалт за полный демонтаж рельсового пути, находящегося на балансе КП «Трамвайно-троллейбусное управление».

В аналитической записке, подготовленной председателем ФКИ Стаханова Дмитрием Погребняком, указано, что о данном решении перед мэром ходатайствовал директор ТТУ. В записке говорится, что в настоящее время «трамвайный путь находится в неудовлетворительном состоянии и нуждается в капитальном ремонте», а «возобновление трамвайного движения в городе не представляется возможным и экономически нецелесообразно».

Кроме того, депутаты проголосовали за приватизацию на аукционе рельсового пути, который собираются демонтировать.

В горсовете говорят, что средства, вырученные от продажи рельс, исполком планирует потратить на погашение долгов по зарплате в КП «ТТУ».

«Демонтаж трамвайных путей из города Стаханова в город Ирмино аргументировали тем, что у Стахановского трамвайно-троллейбусного управления большая задолженность – 3,5 млн. грн, которую срочно необходимо погасить за счет средств вырученных от продажи демонтированных рельсов», – говорит депутат Стахановского горсовета от КПУ Виктор Крымцев.

Он отметил, что протяженность трамвайного полотна из Стаханова в Ирмино составляет более 18 км. Его стоимость в горсовете оценили в 2 млн. 70 тыс. грн.

«Еще во время сессии коммунисты выяснили цену на металлолом. Мы посчитали, сколько можно выручить за продажу рельсов. Оказалось, что по самым скромным подсчетам это будет не дешевле 8 млн. грн. Если продавать как готовое изделие, рельсы в нормальном состоянии, получится и того больше. Чиновники попытались обмануть депутатов?» – поинтересовался Виктор Крымцев.

Христиан учат на примерах маргиналов и люмпенов

Originally posted by jesfor at Христиан учат на примерах маргиналов и люмпенов
Современные евангельские протестантские церкви (особенно в СНГ) очень любят маргиналов - алкоголиков, наркоманов, бандитов, бездомных. Стоит наркоману освободиться от зависимости и его всем ставят в пример как самого морального человека.
Через некоторое время ему дают пасторскую должность и он начинает учить "уму разуму" всех остальных верующих.

Если ты никогда не был наркоманом, алкоголиком (а воспитывался в нормальной семье и интерсовался не травкой, а компьютерными играми, футболом и т.д.) и Иисус тебя не освободил от зависимости, то ты считаешься в церкви неполноценным человеком. Ведь Бог через тебя не действовал сверхъестественным способом. И пастором тебе точно не быть.

К чему это я? Чтобы добиться признания и успеха в евангельской церкви, нужно сначала опуститься на самый низ социальной ямы, а потом, словно феникс, восстать из пепла.

Красноречивый пример: Бывший главарь нью-йоркской банды, а ныне известный проповедник Никки Круз провел пресс-конференцию в Запорожье. Вот скажите, в чем его достижение? Только лишь в том, что он перестал убивать и грабить людей и стал нормальным человеком?

Почему никто не захотел привезти в Украину нобелевского лауреата, профессора с Гарвардского университета, который рассказал бы, как он посвятил всю жизнь науке и пытался доказать отсутствие Бога и как он изменил свое отношение к вере и стал христианином? Или политика (конгрессмена, сенатора, губернатора, президента), который поделился, как ему несмотря на влияние и положение в обществе нужен был Господь? Чтобы мы учились на примерах "сильных мира сего".

Но нет, евангельские церкви наполнены бывшими наркоманами и алкоголиками (посмотри на состав пасторов "Посольства Божьего" или Владимиру Мунятна). Люди, которые не могут по определению чему-то научить ненаркоманов, воспитывают детей в воскресных школах, читаю проповеди (очень часто непонятные и бзеграмотные).

Я рад, что наркоманы бросили свое занятие. И наркоманам нужен пастор - бывший наркоман, который понимает их нужды, психологию и знает как помочь. Но как бывший наркоман может помочь деятелю науки или искусства, экономисту, политику, общественному активисту? 

По этой причине представители среднего класса, интеллигенции, бизнеса, политики не идут в церковь. Не потому что им не нужен Бог (как ошибочно полагают верующие, стремящиеся найти себе оправдание). Бог нужен всем. Но к ним обращаются те люди, которых они не понимают.


</lj-like>
Sobor

Старець Зосима проти «Світу православ’я»

Олігархи крутять вже не лише медіа-ресурсами, але зазіхнули на Церкву. У них індульгенція - заповіт російського шовініста «старця Зосими». Страждають журналісти.

«Один із найбільших спонсорів Української православної церкви Московського патріархату, голова холдингу "Донецьксталь" Віктор Нусенкіс, згортає фінансову підтримку церкви», - така інформація з’явилася у мас-медіа.

На практиці це означає, що кругленька сума, яка йшла щомісяця на інформаційні проекти Київської митрополії УПЦ Московського патріархату тепер перейде в інші кишені.

Телефоную колегам із «Гласу» (телеканал Нусенкіса) - підтверджують факт того, що їм припинили фінансування.

Тепер прес-секретарю митрополита Володимира, отцю Георгію Коваленкові та його команді доведеться перелаштовуватися на марші, доводити, що гроші не можуть перемогти віру та свободу.

Формальна підстава демаршу Нусенкіса - сварка між прихильниками глави УПЦ МП, митрополита Володимира (Сабодана) та противниками автокефальних тенденцій в Українській православній церкві, що відбулася на помісному соборі.

Як розповідають очевидці, нівроку намолений мільярдер влаштував істерику з приводу того, що УПЦ МП може колись отримати повноцінний помісний статус, такий, як наприклад, має тепер Російська православна церква. Гріх страшний! За логікою православного товстосума, цього не може бути тому... що не можу бути.

Нусенкіс відомий не лише тим, що вийшов із середовища радянських директорів шахт Донбасу та на початку 90-х років зколотив величезний капітал, але й завдяки тому, що вважає себе духовним чадом старця Зосіми Сокура. Цього ченця з Донеччини вшановує навіть Віктор Янукович. Свого часу проросійський архімандрит (до речі, народився у Свердловській області) перед смертю заповів молиться лише на Москву, бо, бач, там сходить православне сонце... Йому з за териконів виднілися не золоті бані Софії Київської, а рубінові зірки московського Кремля.  

Це лише на перший погляд дивно, що довгобородий власник «заводів і параходів» Нусенкіс відкрито пішов на шантаж всієї Української Церкви. Телеканал Нусенкіса «Глас» довгий час був потужним інформресурсом УПЦ Московського патріархату і це відчутний удар. За багато років на «Гласі» сформувалася потужна команда журналістів-професіоналів, зорієнтованих на релігійну тематику. Вони перестали бути сліпими виконавцями того, хто платить їм зарплатню...

Певно донецький багатій вважає, що його бачення релігійних питань компетентніше, ніж у цілого помісного собору, а тим паче - у журналістів «Гласу».

Видно, йому гріє душу, що він увійшов до півсотні найбагатших людей України (рейтинг журналу «Фокус») і дивлячись на цілий собор, повторював подумки фразу з Ільфа та Петрова: «Паниковский вас всех купит и продаст, потом снова купит, опять продаст.. но уже дороже!».

От тільки кому? Як розповідають аналітики, богомол Нусенкіс орієнтується на Московського патріарха Кирила та Росію, а не на митрополита Київського Володимира. Відповідь на це така: частина його підприємств знаходяться у Росії, а гроші, як відомо, вимагають, щоб їх примножували. І Бог тут не до чого!   

На передій план вийшла стара, як світ тема - гроші та віра. Їх співмірність.

Євангельська притча  про те, що легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому у Царство Небесне, тому підтвердження.

Крім того, це ще один приклад залежності вітчизняних засобів масової інформації від великого капіталу. Перед великими грошима журналістів не може врятувати навіть авторитет Церкви. Диктат капіталу навіть у межах релігійної конфесії є великою проблемою. 

На одну проукраїнську політику знаходиться - інша. Антиукраїнська.

Тепер Київській митрополії доведеться обмежитися передачею на каналі «Ера».

Хоча, втративши Нусенкіса, колеги-релігійники отримали набагато більший дар - свободу. З цим їх можна лише привітати. А отець Георгій Коваленко тепер зможе у своєму редакторському кабінеті з щирою душею написати слова ще одного «старчика» - Григорія Сковороди «Нусенкіс мене ловив і не впіймав».