May 12th, 2012

Чому ви не їздите на Східну Україну?



Більшість з вас ніколи не були на Луганщині. Здавалось би, щоб поїхати сюди, треба сісти на такий саме потяг на тому ж вокзалі, от тільки поїхати не туди, куди зазвичай їдуть на свята, а зовсім в іншу сторону.

Історично так склалось, що українці, які мешкають у інших областях уявляють Луганщину досить неприглядним краєм, і ніколи її не бачивши на власні очі, проголошують подумки вирок, мовляв "труби і терикони, що я там не бачив?".

Проте всі хто думає так, сильно помиляються. Вже кілька років, щойно виявляється нагода виїхати на природу, відразу прямую на Луганщину. Чому так, спорбую пояснити далі.

Більшість сіл Донецького кряжу збудовані з сланців, зібраних тут таки, в місцях, де вони виходять прямо на поверхню землі. Для людей це виявилось дуже зручним, адже каміння у сланці нагадує якісну цеглу і є воно практично всюди, під ногами. Завдяки цьому більшість будинків у селах збудовані з цього каміння.

В деяких районах характерною особливістю степових сіл є те, що будинки виходять прямо стіною на вулицю, лишаючи двір всередині, подалі від ока перехожого, а не навпаки, як це можна побачити на більшості території України. Цікаво, що нерідко паркани навколо будинків не ставлять, натомість замість них будують стіночки з того-таки каміння. Подекуди стіночками огороджені і цвинтарі.

Однією з небагатьох перлин стародавньої архітектури Луганщини є садиба Казіміра Мсциховського у селі Селезнівка Перевальського району.



текст полностью

Якщо в машині їде білий, поліція її не зупинить

До екватора рукою подати, тому клімат спекотний. У різних частинах країни він дещо різниться. Наприклад, біля гори Кіліманджаро трохи прохолодніше, а біля океану шалена вологість, сильно пітнієш. Океанська вода просто гаряча - понад 20 градусів. До океану ми приїхали під час відливу: шляпали 2 кілометри, а вода все одно тільки до колін. Мавпи бігають по пляжу, наче білки в київських парках.

О полудні ніхто не працює, сієста.

Сутеніє рано, десь о сьомій вечора.

На вулицях часто вітаються. Кажуть: "Джамбо". Відповідають: "Джамбо-джамбо". Правда, зрадіють тобі не всюди. У кожному путівнику написано про бідняцькі трущоби Найробі, куди не варто заходити. Особливо білим.

На базарах продають гнилуваті фрукти, тухле м'ясо. Через клімат усе швидко псується

Низькопоклонство перед "білим паном" я відчув на власній шкірі. Європейці тут досі у привілейованому становищі. Приміром, якщо в машині їде білий, поліція її не зупинить. А ще всі прагнуть на тобі заробити. Приїжджаєш у містечко, і одразу збігається юрба жінок, пробують продати намиста, браслети, хусточки. "Впарюють" масайську народну творчість.
Джерело: Gazeta.ua