December 18th, 2013

Че

узнаю брата васю

Например, удалось договориться об официальном включении Центра аудиовизуальных искусств «Луганда-хаус» в группу по подготовке очередной «Ночи индустриальной культуры».

Ранее этот важный элемент стратегии привлечения туристов в Луганск разрабатывался без участия современных художников, разбирающихся в современном индустриальном искусстве. Что было само по себе нонсенсом – создание новой урбанистической эстетики без ее носителей. Городское управление культуры поддержало ряд проектов неправительственных организаций Айсек и СТАН, теперь активисты организаций будут проводить тренинги, кинопоказы в библиотечной системе города, приближая культуру к спальным районам города.

Художник и режиссер Валерий Медин нашел, наконец, репетиционную площадку для социальных пьес, причем прямо в здании городского совета (в конференц-зале). Власть и общественники гуртом собрались решить проблему «невыездности» из Луганска одного из старейших андеграундных театров ArtnGart Александра Шмаля.

http://realgazeta.com.ua/?p=334
Че

Донбас – для овець, або Життя у страху за життя?

Розрізняю через бінокль сараї колишнього колгоспу. В сараях знаходяться більше тисячі овець і раби, які їх доглядають. І так триває не одне десятиліття. Але нікому до цього діла нема. Хоча я знаходжусь в Україні і більшість її громадян моя розповідь щонайменше здивує.

Інформація, зібрана до цієї статті скомпонована з розповідей багатьох людей, які живуть, жили на південному пасмі Донецького кряжу або відвідували його в останні роки.

Почувши про це вперше, я спробував знайти максимум незалежних коментаторів кожен з яких розказав би своє бачення цієї проблеми. Але всі, крім звісно чиновників, розказали одну і ту ж історію. Жоден чиновник районного або обласного рівня на тему цієї статті не сказав ні слова.

З розповідей цих безіменних в статті людей мені вдалось скласти досить дивну картину життя в одному з найбільш забутих куточків України. Наша розповідь присвячена південній та східній околицям Свердловського району Луганської області - крайній південно-східній точці України.

Трохи краєзнавства... територія району повністю знаходиться в межах Донецького кряжу - найбільшого шматка природного степу в Україні.

Знайшовши вдалу оглядову точку на вершині кам'яної гриви можна побачити у ясну погоду як степ сягає обрію, простягаючись на 150 і більше кілометрів. Тут дуже суворий клімат з нещадними зимовими вітрами, рясними зливами навесні, нестерпно сухим спекотним літом і спопеляючими пожежами восени.

Тут майже нема води і соціальної інфраструктури. В окремих селах кількість зруйнованих і згорілих будинків перевищує кількість живих жителів. Наприклад, на Матвіївську сільську раду, яка займає чи не чверть району, припадає 550 мешканців 5 сіл, з яких лише 30 дітей. Жодної школи, аптеки, лікарні... а здебільшого і газу, води та телефону. Лише дикий степ до обрію в одну сторону і велети-терикони в іншу. Єдине місце ймовірного працевлаштування - шахти. Втім, подібну моторошну картину можна знайти і в інших кутках Донбасу.

Більшість українців хибно вважають що Донбас - це винятково шахти, терикони і труби. Щось по типу Мордору у кінофільмі "Володар перснів". Проте це - велика помилка.

Попри терикони, які завжди різатимуть краєвид, тут, на Донбасі, природи значно більше, ніж в половині інших областей України. Але історично склалось, що туристичними регіонами у нас є Захід, Поділля, Карпати і Крим. Але не Донбас. І дуже шкода. Завдяки цьому, тут, в невіданні більшості українців, відбуваються речі, які важко уявити в сучасному суспільстві.

Мене завжди дивував цей неймовірний контраст - нещадна бідність і розруха, розкішні останні дикі степи; і повне забуття тутешнього краю владою, контролюючими органами... і всіма нами.

"Так, було жінка їхала на скутері, то її собаки догнали і обгладали їй ноги" (тут і далі приводжу прямі цитати моїх співрозмовників).

"Собаки кидаються переслідувати мотоцикли і скутери, нападають на людей. Всі бояться їздити і тому беруть на мотоцикл лом або вила, щоб могти себе захистити".

"...Не знаю, буває, люди кажуть, що когось і загризли. Впродовж останніх років наче такого не було. Ви, головне, якщо овець побачите, тікайте як тільки можете і не вздумайте іти до них фотографуватись чи щось таке..."

"Якось ішов я степом, на мене напала великий собака, що охороняв стадо. Спочатку пастух зробив вигляд, що немає відношення до пса, бо злякався відповідальності за те, що пес мене вб*є. Але коли побачив, що я доволі активно захищаюся, підбіг та відтягнув її від мене, лаючись, що я хочу вбити його собаку"

"Ми всі молимось щоб колись ЦЕ скінчилось. ЦЕ - головний бич тут у нас"

Зібравши до купи пояснення всіх опитаних мною людей, пробую розібратись, чого саме так бояться місцеві жителі Донецького кряжу та чому так наполегливо радять мені їхати милуватись природою в інше місце.

Частина 1. Крайній південний схід Луганщини. Виходжу на пагорб зробити панорамний знімок. В кишені дзеленчить мобільний: "Вас вітає МТС Росія".

В минулому тут, як і всюди по країні, розпаювали землі сільгосппризначення. Звісно, це торкнулось і пасовищ. Не маючи достатньо худоби, щоб пасти її на 10-15 гектарах, люди змушені здати паї у оренду підприємцям, "ЧСП", як тут кажуть, - Приватне сільськогосподарське підприємство.

Згодом керівництво підприємства формує місцеву сільраду, стаючи одночасно і владою, і землекористувачем. Раптом до забутого краю приїздить група дагестанців і в рамках роботи "ЧСП" починає розводити вівці.

Держава йде на зустріч підприємцям, віддячуючи доплатами за поголів'я героям, що "піднімають господарство регіону". Реально кожен формальний власник сотні овець має ще 300-700 голів нелегально. Проте керівництво "ЧСП" цього, звісно не бачить, жодних лімітів і жодного контролю.

http://life.pravda.com.ua/society/2011/04/8/76683/

Музею Луганского тепловозостроительного завода исполнилось 50 лет

Луганский тепловозостроительный завод празднует юбилей собственного музея. За полвека существования здесь воспитали не одно поколение заводчан и собрали тысячи экспонатов. Об истории на стендах и тех, кто ее создавал, в сюжете НТРК «ИРТА».


видео