kraeved.net

Однажды одна знакомая сказала: вот уедет Любка во Львов, будет потом учить нас, луганчан, как правильно кофе пить. Как в воду смотрела.В первый месяц Любкиного замужества мы позволили себе вопросы, которые наверняка интересовали большинство ее почитателей, но на которые она никогда бы не ответила раньше.

- Чем пахнет антрацит?

Мазутом, звичайно, та реагентами. Реагенти – це такі речовини, за допомогою яких сортують вуглинки та відділяють якісний антрацит від важчої породи, тобто від каміння, що не горить. Ви в мене про шахти та вуглепереробні фабрики ще запитайте – я родом з луганського шахтарського селища, тому багато про це знаю. Але вам же не лекція з вугледобування і переробки потрібна…

- Вы носите обручальное кольцо?

Ношу. Весь перший медовий місяць і тепер вже протягом другого медового ношу. Справа в тому, що ми з Марком розписалися в грудні 2009, а вінчалися в січні 2010, тобто нам у цьому дісталася подвійна порція.

- Кто из классиков мог бы разбить ваше сердце?

Анрі Мішо, коли б трохи менше вживав наркотичних речовин, та Володимир Маяковський, після того, як за рахунок Лілічки Брик вилікував свої гнилі зуби. Але в поезії – вони боги. Може, ще Гійом Аполлінер міг би «розбити серце», але той у Блеза Сандрара віршик зідрав, «Великдень в Нью-Йорку», переробив і назвав «Зона» – не люблю таких нечесних. Взагалі маю сентимент більше до французької літератури.

- Душ или ванна?

Басейн – простору більше!

- Что появляется первым: слово, звук, изображение?

Звук, він звучить у мене в голові, часто оформлений вже словами, або просто як ритм. Зображення вже є в тому звуку, воно з ним пов’язане, бо звук це наслідок зображення. Коли я малювала шість років тому восковими пастелями, то в текстах було більше звука і менше зображення, тепер зображення потроху починає витісняти звук. Тут, у Варшаві, я купила собі сухі пастелі, тепер через ваше запитання почитаю розуміти чому. Не просто тому, що хочу малювати, а тому, що це впливає на основне, на поезію. Не знаю, що з тих вправ вийде, але маю надію, що мене трохи повчить моя свекруха, знана художниця, Марта Токар. До речі, в неї скоро в Польщі буде ювілейна виставка.

- Размер вашей ноги?

105 сантиметрів стоячи, це довжина. Коли навчалися в Луганському обласному ліцеї, то і не таке вимірювали. Чи ви про розмір взуття питаєте? 38,5 – якщо точно. Звучить як висока температура.

- Самое красивое место в Луганске?

Найкрасивіше місце в Луганську – це в книжках Василя Голобородька, а може навіть у його голові, він досі живе в найсхіднішому місті України. А найцікавіше в Луганську – це така маленька кімнатка без вікон і зі старим фоно в Обласній бібліотеці, це у відділі мистецтв, там, де можна прослуховувати платівки, навіть вимкнувши світло. Єсеніна, наприклад.

- Будущее украинской литературы?

З хмарами і проясненнями, з верлібрами і силабо-тонікою та розмаїтістю всіх прозових жанрів, які від часів незалежності у нас нарешті з’явились. Буде і масова література для читання в метро і туалетах, буде і белетристика для бібліотек і диванів, і навіть проза для дитсадків. Тобто майбутнє буде кращим, ніж було минуле, з’являтиметься все більше романів, які переосмислюють те минуле (не конче історичних), але поезія залишатиметься так само сильнішою за прозу. З’явиться у нас обов’язково нобелівський лауреат, можливо опозиційний владі. Тобто чим гіршим буде політичне майбутнє, тим кращим буде літературне. Жити стало ризикованіше, але це може обернутися на краще.

- Чай или кофе?

Зараз би випила чаю, а каву вживаю дуже рідко, і більше люблю з молоком. У східній частині України взагалі немає такої традиції кавоваріння і пиття, як у західній. У Луганську важко знайти кав’ярню з пристойною кавою, а от у Львові всі тотально «сидять» на каві, це пов’язано з природними умовами: там низький атмосферний тиск і через це виникає сонливість, тому, щоб нормально функціонувати, варто пити каву, і вона там найкраща в Україні. Але у Львові я частіше п’ю зелений чай, люблю японський сенча.

- Впечатление от Киева?

Місто хороше для кар’єри і погане для проживання, галасливе і здоровенне, цивілізовано псується.

- Отношение к феминизму до и после?

До і після чого? Фемінізм корисний як жінкам, так і чоловікам. Фемінізм це зовсім не домінація жінок над чоловіками, а спроби (і досить успішні, судячи з історії) навести гендерний порядок у суспільстві. Хіба чоловікам не важко бути «опорою» і сильною статтю та все вирішувати за жінок? Важко. Говорячи про фемінізм, я не маю на увазі радикальні його вияви, які мусять називатися якось зовсім інакше, натомість ідеться про здоровий феміністичний рух. Але в Україні фемінізм – це академічний проект, який фактично не виходить за межі університетів (навіть переважно одного університету – Могилянки) та за межі видавничої продукції. Хоча й бувають вийнятки: саме чоловік феміністки Людмили Таран працював над дизайном 200-гривенної купюри, де зображена Леся Українка. Це єдина у нас «жіноча» купюра.

- В чем вы спите ночью?

В обіймах.

- Яркое воспоминание из Львова?

Сороміцькі пісні мого свекра, мабуть. І ще – їхня смішна журналістика. Поезію вони трактують політично, а публічні виступи – еротично. А про телебачення взагалі мовчу, там навіть до ефірів не готуються.

- В какой церкви вы венчались?

Храм Покрови Пресвятої Богородиці у Львові, дуже світле місце. Це православна церква київського патріархату. Якщо пам’ятаєте фільм «Д’Артаньян и три мушкетери», то біля білих стін цього храму знято кілька сцен (також у Львові знімали сцени в палаці Потоцьких, в дворику Вірменської церкви та білля стіни Бернардинського монастиря).

- Удивительное происшествие в Польше?

Краще запитайте це через півроку, коли закінчиться моє перебування на програмі Gaude Polonia і я благополучно повернуся додому. А за цих пару тижнів я встигла освоїтися в готелі та у Варшаві, а також випити вина з перекладачем і поетом Богданом Задурою, моїм куратором. Поки що для мене найдивовижніше тут – це кордон, де мусиш виносити всі речі з автобуса та проходити з ними сканування. А перед тим чекати між українським та польським кордоном на нейтральній території 3-4 години.

- Основная черта постмодернизма?

Відсутність єдиного центру, який є в модернізмі, і звідси всі похідні – руйнування світоглядно-філософських систем, фрагментарність, деканонізація та іронія, карнавальність, Деріда, Фуко, Ліотар, а разом з тим більша свобода мислення, свобода пересування. Європейська Унія – це теж постмодернізм, навіть будинок Європарламнту в Стразбургі спроектований за зображенням Вавилонської вежі на картині Брейгеля Старшого.

- Татуировки?

Не маю.

- Самый курьезный отказ мужчине?

Не було курйозних відмов, намагаюся це робити гуманно і коректно, приблизно за схожими схемами. От коли дівчина мені сказала прилюдно (на київському слемі мистецького обєднання «Остання Барикада»), що любить мене і попросила поцілувати, то я не знала, як на це реагувати.

- Ваше отношение к Оранжевой революции?

Я мала безпосереднє відношення до Помаранчевої революції, що було необхідним для мене і для революції на той момент, зараз би зробила так само, навіть знаючи про її поразку. Але зрушення після того є, і найважливіше, що в свідомості людей.

- Три эрогенные зоны?

Не передумали, тільки три? Література, музика, живопис. Недавно в Дрезденській галереї не могла відірватися від картин Рубенса, репродукцій зовсім не передають цього художника, бо там секрет під фарбами.

- Что такое счастье?

Це місто поблизу від Луганська. А якщо серйозно, то, на мою думку, самореалізація людини в усіх її іпостасях, закладених природою і суспільством, від приватної реалізації до професійної.