capricios (capricios) wrote,
capricios
capricios

с чужого фб. 18 +

Оценить мастерство перевода можно только при условии, что мы знаем оба языка - язык оригинала и язык перевода. Думаю, что в данном случае, это не сложно - кто из нас не знает и украинский, и русский язык. Итак, поехали...(Конечно, Лена не была бы Леной, если бы не добавила немного перца).

+ + + Сергій Жадан

Він був листоношею в Амстердамі,
слухав аббу, сидів на трамі,
дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали,
говорили: „Ми все провтикали,
ми, можна сказати, по вуха в лайні.

В країні стагнація і мудацтво,
лібералізм і продажне лівацтво,
і неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять – „Свобода, свобода»,
а піди-но, купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна,
вона сьогодні, можливо, єдина,
де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину – вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
давай наведемо культурні мости!

Там втіха сходить на кожну хату.
Церкви московського патріархату
знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
там контролюються профспілками,
і співом ясніє колгоспна межа!
Там п’ють абсент при застудній хворобі.
Там демони у жіночій подобі,
сховавши в горлі темну пітьму,
сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак – привези афганку!» –
повторювали вони йому.

І він ступив на цю дивну трасу.
Авіалініями Донбасу,
де на сніданок – лише бухло,
мріючи про країну шалену,
він вилетів за кордони шенгену,
лишивши все, що в нього було.

Ступивши на землю в місті Донецьку,
з усіх іноземних знаючи грецьку,
котру тут нібито знали всі,
він трапив до рук дивовижній парі –
водій на форді й друг на кумарі.
І сяяли зорі у всій красі.
Водій сказав: „Все нормально, зьома,
давай, почувайся у нас, як вдома,
тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану.
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
що вистачить на весь Амстердам!»

Був простір вечірньою сутінню скутий.
Стояла зима. Починався лютий.
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
на Україну ішли циклони,
й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п’ятому кілометрі
вони застигли в злій круговерті,
і тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: „Йохан, братішка,
по ходу, виходить, усім нам кришка,
молися своїм растаманським святим!»
Замерзло пальне і стихала мова.
Смерть надійшла із портів, з Азова,
і демон смутку над ними літав.
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
він намагався комусь дозвонитись,
але телефон йому відповідав:
„На даний момент абонент недоступий.
Життя – процес взагалі підступний,
так ніби тонеш серед ріки.
Смерть твоя – невелика втрата,
просто змінюється оператор,
й повільно зникають вхідні дзвінки».

+ + + Перевод Елены Заславской

Он почтальоном был в Амстердаме,
слушал аббу, сидел на траме,
дрочил на порно, когда хотел,
друзья его, алкаши-радикалы
говорили: мы все провтыкали,
мы, так сказать, по уши в дерьме.

В стране стагнация и мудацтво,
либерализм, толерантность, левацтво
не ясно, как мы еще наплаву,
Евросоюзом правит сволота
они твердят – «Свобода, свобода»
но нормальную негде купить траву.

Но на Востоке страна есть такая,
она сегодня подобье рая,
там солнце свободы в зените жжет,
там люди раскованы и открыты.
Пробуй, пробей-ка каналы сбыта,
давай перекинем культурный мост!

Там радость нисходит на каждую хату.
Там церкви московского патриархата
снимают порчу и славят джа.
Мануфактуры, ларьки, союзы
там контролируют профсоюзы
и песней звенит за колхозом межа.

Там пьют абсент при жестокой простуде.
Там женщины суки, верней суккубы,
спрятав в горле своем полутьму,
исполнят любые твои капризы.
Давай, чувак – афганки свези нам!» –
Повторяли они ему.

И он ступил на волшебную трасу.
Авиалиниями Донбасса,
где на завтрак – одно бухло,
мечтая, как будет все охуенно,
он вылетел за пределы шенгена,
оставив все, что было его.

Он сел в аэропорт под Луганском,
из всех иностранных зная албанский,
который тут вроде бы знают все,
Он в руки попал удивительной паре –
водитель на форде и друг в раскумаре
И звезды сияли во всей красе.

Водитель сказал: «Все нормально, зёма,
дружище, чувствуй себя, как дома,
кругом друзья здесь, ты видишь сам.
Ты рядом с землею обетованной
Айда в Стаханов, там столько плана,
Что хватит на весь Амстердам!»

Простор был вечернею мглою скован.
Стояла зима. Был февраль и холод.
Был месяц голоден, как вурдалак.
Тревогой светились вдали терриконы,
на Украину валили циклоны,
и души тонули в высоких снегах.

На сорок пятом же километре
они застряли в злой круговерти,
и ночь окружила их мраком густым.
Водитель промямлил: «Йохан, братишка,
по ходу, выходит, что всем нам крышка,
молись своим растаманским святым!»

Замерзло горючее, стихли споры.
Смерть подошла из портов Азова,
и демон печали над ними летал.
Выпив дезодорант, чтобы согреться,
Он звонил, пока еще билось сердце,
но телефон ему отвечал:

«На данный момент абонент не доступен.
Жизни ход сложен и не предсказуем,
ты будто тонешь среди реки.
Смерть твоя – небольшая утрата,
просто меняется оператор,
и исчезают входные звонки.

Приглашаем на сайт:
http://oduvan.org/?p=4461
Показать перевод
Tags: Донбасс, Жадан, СТАН, Украина, литература, стихи, украинский язык
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments