capricios (capricios) wrote,
capricios
capricios

Для патріарха Кирила Україна – костюмована Росія, одягнена у шаровари

Речник Української православної церкви Київського Патріархату єпископ Євстратій (Зоря) напередодні Великодня розповів Новинареві про те, що є ознакою істинної віри з точки зори православ’я, чому у школах потрібно вивчати християнську етику, а не релігієзнавство, ходити до священників, а не психотерапевтів, а також чому відсутній конкурс до духовних вузів.

- У загальноосвітніх школах України викладають християнську етику. При цьому, там навчаються діти різних віросповідань. Це якось не порушує їхні права?

Демократія передбачає, що розвиток суспільства відбувається за бажанням більшості при повазі прав меншості. Меншість не може нав’язувати більшості свої принципи, ідеали, це – диктатура. Україна історично пов’язана з християнством, тому вивчати християнську етику, так само нормально, як вивчати у школі українську мову та літературу.

Культурна людина повинна знати серед кого живе. Тому ніякої проблеми, що поруч з дітьми-християнами цей предмет вивчатимуть діти інших віросповідань, я не бачу. Ці уроки не передбачають введення у певну конфесію та здійснення релігійних обрядів, приміром, звершення молитов. Християнська етика читається педагогами за узгодженою з Міносвіти програмою. Може бути проблема з викладачем, коли він викладає урок  не за програмою.

Якщо є батьки, які проти того, щоб їхні діти відвідувати ці уроки, (приміром, у Криму є багато дітей-мусульман), школа може сформувати групу дітей, де викладатиметься етика іншого віросповідання.

- Ті ж мусульмани пропонують замість християнської етики ввести у школах релігієзнавство. 

Релігієзнавство – це предмет, який походить від радянського наукового атеїзму. Більшість релігієзнавців – колишні наукові атеїсти. Це – інший навчальний предмет, він стосується культурології. Нехай його вивчають у вузах. Християнство допомагає дитині усвідомити основні життєві цінності: що таке мораль, якими мають бути взаємовідносин між людьми, існування духовного світу.

У радянській школі були жовтенята, піонери, комсомольці. Існувала розвинена система позакласної роботи. Діти не були віддані самі собі. Так, вони виховувалися на ідеях комунізму, але поза ідеологічними речами існували ще й загальнолюдські речі, які мають християнське коріння: взаємодопомога, підтримка ближнього. У сучасній школі повноцінної системи виховання немає й одна з функцій християнської етики – дати виховні орієнтири.

- За даними соцдослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у цьому році, 90% українців - істинно віруючі. Це дійсно так?

Ні, якщо ми говоритимемо про критерії віруючої людини з точки зору православної церкви. Віра повинна втілюватися у конкретних справах, а не бути просто предметом самоідентифікації. Те, що люди називають себе віруючими, - це добре. У Чехії, приміром, понад 60% чехів - атеїсти. Але яка це віра, це - питання.

-Відвідування храмів, богослужінь? Це є ознакою віри?

Ми називаємо це воцерковленням, коли людина стає частиною церкви. Просто ходити до церкви -  це те ж саме, що прийти в ресторан: подивитися й піти геть (не поївши – ред.). Цифри людей воцерковлених значно нижчі, у кращому випадку - 10% (із загального числа віруючих – ред.).

-Чи торкнулася криза церкви?

Так. Якщо півроку тому бізнесмени давали гроші на будівництво й ремонт храмів, благодійні проекти, зараз вони розводять руками. З іншого боку, більше людей почали приходити до храму. Як у народній приказці: як тривога, так до Бога. Великої активності в цих умовах ми зробити не можемо, але те, що було започатковано, діятиме. Ми не згортаємо наших соціальних проектів, деякі починаємо. Приміром, на Донеччині багато років діє будинок милосердя, де живуть люди похилого віку. Цей будинок готується прийняти дітей з церебральним паралічем.

Греко-католики створили перший недержавний пенсійний фонд. Є така ідея в Українській православній церкві Київського Патріархату (УПЦКП)?

У радянські часи у нас був такий фонд, бо священики пенсії не отримували через те, що не були робітниками. Зараз можна мати пенсію, сплачуючи внески до Пенсійного фонду державного. Я маю картку пенсійного забезпечення, сплачую внески й таким чином заробляю собі пенсію. Наміру організовувати свій пенсійний фонд поки що ми не маємо.

- Українці почали часто звертатися зі своїми душевними проблемами до психологів, психотерапевтів. Вони є для вас конкурентами?

Що таке психотерапія? Сповідь без покаяння. Якщо у церковній сповіді від людини вимагається усвідомлення зміни способу життя й покаяння, у психотерапії потрібно змінити своє ставлення до проблем. У їх появі винне щось зовнішнє: родова травма, дитинство. Тому психоаналіз значно комфортніший для людини, ніж сповідь.

З іншого боку, є речі, в яких може допомогти лише спеціаліст. Як лікар (психіатр – ред.). Якщо у людини камінь на душі, я б радив звертатися до Бога, шукати відповідь у Нього, а не легкого шляху. Бо часто до Бога приходять в останню чергу, коли все випробували.  

Глава Української греко-католицької церкви в Україні (УГКЦ) Любомир Гузар якось сказав, що одна з проблем його церкви – підготовка душпасторів. Чи є така проблема в УПЦКП?

Так, бо система освіти, в тому числі, духовної, потребує вдосконалення. Якщо за радянських часів держава заважала стати священиком, чинила цьому перепони (але у такий спосіб відсіювала хитких, не впевнених у своїх переконаннях людей й до вищих навчальних закладів вступали люди високої релігійності), зараз немає цього сита. У духовну семінарію часом йдуть через те, що не вступили до іншого ВНЗ. Навчання у нас, порівняно з іншими освітніми закладами, фактично безкоштовне.

- А конкурс існує?

Конкурсу не має й не може бути. Зараз здають документи (до приймальних комісій – ред.) втричі менше, ніж на початку 90-х років, коли я вступав до духовної семінарії. Чому так? Демографічний провал. Зараз вступають до ВНЗ діти 1990-1991 року народження, коли народжуваність впала. Вищих навчальних закладів багато, а дітей немає.

З іншого боку, якщо раніше головна проблема була, де взяти священика й відкрити парафію, сьогодні - де взяти освіченого священика. Відкрити парафію не так вже й складно - знайти приміщення, принести ікони, інші предмети. А священика треба вчити. На початку 90-х священиками ставали люди віруючі, але з освітою, яку отримували заочною. Зараз ця хвиля закінчилася. Нині треба уміти не лише звершувати богослужіння, але проповідувати, відкривати й працювати у недільних школах.

Отже, церква повинна відповідати духу часу?

Церква одночасно у світі й поза світом. Залишаючись вічною, вона повинна відповідати на сучасні питання сучасною мовою. Це не означає, що церква в усьому повинна реформуватися. Якщо подивитися на християнський Захід, коли суспільство почало тікати від церкви, остання погналася за суспільством. Але у такий спосіб вона віддалялася від самої себе, перетворюючись з інституту божественного в інститут суспільний. Це помітно у протестантських деномінаціях, де церква перетворюється у клуб за інтересами. Там є прекраснодушшя, коли Ісус перетворюється на кращого друга, якого можна поплескати по плечу.

- У лютому Англійська Англіканська церква заявила про створення спецзаногу священників, які проповідуватимуть реперам, хуліганам і проблемним підліткам. Російська православна церква (РПЦ) розглядає можливість відкриття православних нічних клубів у Москві, як додаткових місць для спілкування молоді. Подібний вже мають католики. Це є погоня за душами?

Церква має залишатися Церквою. Якщо вона перетворюється на додаток до чогось, навіть з найкращими намірами, – вона не приведе світ до себе, а піде за світом.

А, може, люди ідуть до протестантів, а також релігійних організації, які називають релігійними культами, через те, що традиційні деномінації занадто ортодоксальні?

-   У культах людина позбавляється відповідальності за власне життя. Для декого жити легше, коли не ти думаєш, а за тебе це робить улюблений пастор. Там обіцяють все й відразу. Приходь до нас, і ти спасенний, Бог з тобою.

Є міф щодо їхньої успішності. Однак там постійна плинність адептів. Крім того, відсоток таких організацій, порівняно з іншими, дуже малий. Просто вони дуже галасливі. Православним церквам цього не потрібно робити. Коли йдеш по вулиці й бачиш купол з хрестом, це – нагадування церкви про саму себе.

Молодь – найбільш протестуючий вік. Вони протестують проти традиційних цінностей, ідеалів, шукають свій шлях у житті. Культи цим користуються.

В Україні легко зареєструвати релігійну організацію. Це - свідчення того, що суспільство у нас вільне, але законодавство занадто ліберальне. У Європі, для того, щоб отримати статус релігійної організації, треба багато зробити. За те, що ця організація робить благо суспільству, останнє надає їй певні пільги.  Однак хтось хоче отримати пільги, не даючи ніякого блага суспільству. У нас теж це є.

До речі, про блага. Деякі з тих, хто ходять до культів, перестають вживати наркотики, алкоголь, чинити злочини…

Правильно, вони з наркоманів фізіологічних перетворюються на наркоманів духовних.  Тому що наркоманія – не медична проблема, а духовна, внутрішня.

А що для суспільства важливіше: те, що людина не "колиться" й не краде чи те, у який спосіб вона від цього позбулася?

А яка різниця, що ця людина підвладна своїм пристрастям, вживаючи наркотики, чи тоталітарному пастору, який скаже: "Віддай гроші, квартиру". Хто тоді буде опікуватися цією людиною, яка залишиться без роботи, житла? Вони державі її віддадуть.

Як вплине новий голова РПЦ Кирило на ситуацію з українським православ’ям, яке наразі розділене?

Не треба мати ілюзій щодо нового патріарха РПЦ Кирила. Він новий лише у ролі патріарха. Проте очолюючи відділ зовнішніх церковних зв’язків РПЦ, Кирило був одним із архітекторів тієї церковної ситуації, яка складалася в Україні. Він відігравав ключову роль у розколі української церкви, організації Харківського собору, поваленні митрополита Філарета з посади голови Української православної церкви, накладення на нього анафеми.

Кирило є автором нинішньої ситуації: у нас є Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП), а ті, хто не хоче з ним бути, нехай іде куди хоче. Незважаючи на те, що у нас є українська держава, народ, своя духовна історія, культура, отже ми маємо повне право на адміністративно незалежну церкву.

Ким бачать нас у Росії, зокрема українську церкву, добре зображено у фільмі Володимира Бортка Тарас Бульба, де козаки, помирають з словами про руського царя й святую Русь, що уявити собі в устах українських козаків початку 17 ст, аж ніяк не можливо. Такими і вбачають нас: Україна – костюмована Росія - одягнена у шаровари, з оселедцями. Але Росія. Такою бачить нас патріарх Кирило.

-Тоді за яких умов можливе створення Помісної церкви?

А її ніхто не буде створювати ззовні. Своя сорочка ближча до тіла. Вихід один: якщо ми в Україні домовимося про об’єднання, інші будуть змушені визнати цей факт.

-Домовимосяся з ким?

З УПЦ МП. Хоча вона й Московського патріархату, але є в Україні, її віруючі – українці, серед них багато патріотів. В УПЦ МП є священики, схильні до помісної церкви, але вони побоюються санкцій з боку Москви й не впевнені, що це не відобразиться на них так само, як на митрополиті Філареті, коли у 1992 р. його позбавили сану у Москві й наклали анафему.

-Чому УПЦ КП не об’єднується з Українською автокефальною православною церквою (УАПЦ) та УГКЦ?

УГКЦ є частиною католицької церкви, хоча її релігійні обряди майже не відрізняються від православних. Об’єднання з УГКЦ можливе за двох умов: повернення до стану перед Берестейською унією 1596 року, або ж знаходження церковної формули єдності між всією Православною та Католицькою церквою. Сепаратного єднання на рівні України бути не може. Це буде новітня унія й результат буде той самий, який був з Унією 1596 року.

Якщо говорити про УАПЦ, то ми готові до об’єднання з нею, але керівництво УАПЦ демонструє інше. Однак об’єднання можливе не з усією структурою церкви, а з "низами", коли окремі парафії приєднуються до УПЦ КП. І це є зараз.

У яких ви стосунках УАПЦ?

І ми, і вони є прихильниками автокефалії Української церкви. Але багато хто в УАПЦ був колись у Київському патріархаті, проте з особистих мотивів від нас пішов. Тому відносини між нами є непростими.  Зараз УАПЦ має історичне ім’я, але не має значного суспільного та політичного впливу в Україні. В той час УПЦ КП – це сила, з якою вимушений рахуватися навіть Московський патріархат. Переважна більшість православних віруючих України ідентифікує себе з УПЦ КП.

А якщо уявити об’єднання з УПЦ МП, УАПЦ й створення помісної церкви, тоді можливе об’єднання з греко-католиками? Адже до Унії 1569 року вони були православною церквою?

Коли в Україні буде єдина Помісна православна церква, питання повернення до єдності, що була у нас до 1596 року, обов’язково постане. І пославлять його з середовища самих греко-католиків. 

Ви кажете про відділення церкви від держави. Однак Президент Віктор Ющенко втручається у церковні справи. Зокрема, збирається спілкуватися з патріархом Кирилом щодо утворення  помісної церкви в Україні.

Ющенко не втручається у церковні справи, бо втручання означає вказувати якого священика призначити, як звершити богослужіння тощо. Він говорить про те, що нам потрібно налагодити діалог. Він не вказує на готовий рецепт, а радить сісти за стіл переговорів. Коли Володимир Путін (екс-президент РФ- ред.) організував діалог між зарубіжною російською церквою та РПЦ, його досі хвалять, як визначного діяча, який подолав 80-літній розкол РПЦ.

 Коли те саме роблять українські президенти Леонід Кравчук (екс-президент України – ред.), Віктор Ющенко, тоді кажуть, що вони не повинні втручатися. Розділеність суспільства на Схід і Захід провокує роздільність церкви й навпаки. Це замкнене коло треба розірвати. Хіба це не державна проблема? 

Довідка:

Єпископ Васильківський Євстратій (в миру – Іван Володимирович Зоря) - народився 21 жовтня 1977 р. у Черкасах. Батьки – інженерно-технічні працівники.

1994 р. - прийнятий до Київської духовної семінарії УПЦ КП, яку закінчив у 1997 р.

1997-2001 рр. – навчання у Київській духовній академії УПЦ КП.

2001 р. – отримав ступінь кандидата богослов’я.

1998 р. – постригся у ченці з іменем Євстратій.

1998 р. - рукоположений на ієродиякона.

2000 р. - рукоположений на ієромонаха та призначений штатним священиком Михайлівського Золотоверхого собору.

2002 р. - призначений прес-секретарем Київської Патріархії.

2003 р. - возведений в сан ігумена.

2007 р. – возведений в сан архімандрита.

2008 р. – відбулася хіротонія архімандрита Євстратія на єпископа Васильківського. Очолює Інформаційно-видавниче управління Київської патріархії.

 

 

Речник УПЦ КП Євстратій Зоря: Для патріарха Кирила Україна – костюмована Росія, одягнена у шаровари [Электронный ресурс] / Ольга Жила //Режим доступа: http://novynar.com.ua/analytics/life/63421

 

Tags: УПЦ КП
Subscribe

  • (no subject)

    рецепт успеха на все времена, на службе. классика. Не рассуждать, когда не приказывают, смеяться, когда начальство вздумает сострить, думать и…

  • Луганск 2020 TIMELAPS

  • В Станице Луганской «Любо» в самом разгаре

    В Станице Луганской прошло открытие V Международного фестиваля казачьей культуры «Любо». В этом году в фестивале принимают участие…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments