kraeved.net

3 липня 2009 року у Луганську відбулася смолоскипна хода на честь 1045 річниці розгрому іудейської Хазарії великим князем Русі Святославом. Ця подія була організована Луганським осередком ВГО «Патріот України». Організована колона пройшла від Драмтеатру, що знаходиться по вул. Оборонній до пам’ятника нашого славного кобзаря Т. Г. Шевченка на вул. Радянській. Під час ходи лунали патріотичні гасла. Біля пам’ятника Кобзарю були виголошені промови як з боку представників Луганського осередку, так і їх гостей. Наприкінці події був виконаний гімн України.

Саме таким чином відбулася презентація нового осередку ПУ - Луганського осередку.

Ось так виглядають сухі факти. Та окрім цього було ще дуже багато цікавих та не дуже речей, що пов’язані саме з цією подією. Думаю, що про них теж варто згадати.

Ще задовго до проведення акції луганські «ліві» обіцяли «закатати у асфальт» Патріотів та людей, що їх підтримували. Але, як завжди це буває у «людей» лівої орієнтації, це були лише голосні слова та ніякої дії з їх боку. Хоча ні! Дія все ж таки була – вже перед самим початком ходи до колони підійшла група істот, схожих на людей. Як потім стало відомо, вони шли з метою побити учасників ходи, але злякалися «злих міліціонерів», що сказали їм «ай-яй-яй». Людиноподібним «бійцям» лівого фронту не залишалося нічого іншого, як просто пройти мимо. Воно і зрозуміло – найстаршому з них було, мабуть, років 17. Одразу ж виникає питання - а де поділися їх старші колеги? Відповідь проста – наклали собі у штани та сиділи вдома. Та хіба це дивно?

Пригадаємо ще один факт. Деякі люди після ходи казали, що було нас дуже мало (приблизно 30). Ми також були здивовані такою кількістю народу. Ще задовго до початку акції з нами почали спілкуватися люди та завіряти, що прийдуть нас підтримати. По нашим підрахункам повинно було бути не менше, ніж 60-70 учасників. То де вони поділися?

А відповідь на це питання дуже проста – їх не пустили до колони!!! Не пустили наші лівоохоронні органи! На всіх підступах до колони були розставлені працівники органів, які не пустили до нас соратників. Залишимо це на їх совісті, але при цьому не забудемо для себе зробити висновки.

Можна ще багато розповідати і про особисті образи з боку депутатів, про погрози з боку депутатів Партії Регіонів Бабаяна та Грєкова у бік деяких учасників ходи, про місцеву «бидло еліту», яка сиділа по своїх машинах та силою думки намагалася зупинити колону та ще багато про що. Можна ще порівняти біснування лівих та витриманість учасників ходи, щоб контраст проявився ще більше. Але і без цього ясно – хода відбулася! Мало цього – відбулася на славу і розставила все на свої місця. Стало ясно, що наша сила спроможна на великі вчинки, бо ми боремось за свою землю! І саме через це нас і бояться ті, хто звик себе вважати володарями життя та наживатися на інших людях!

І як про нас написала преса:

«7 человек с тремя флагами и шестью факелами поставили на уши весь центр Луганска.»

А що буде коли нас буде сотні та тисячі? Задумайтеся над цим. Задумайтеся та зробіть вірні висновки!

Україна – понад УСЕ!

http://www.patriotukr.org.ua/index.php?rub=news_w&id=484