capricios (capricios) wrote,
capricios
capricios

Юдаїзм в Луганську

Из книги О. Форостюка «Луганщина релігійна», Луганск, 2004 г.:

«Прийняття у 740 р. юдаїзму вищими верствами Хозарського каганату сприяло проникненню цієї релігії на підконтрольні хозарам території між Дніпром і Доном. З падінням каганату хозарські юдеї-караїми переселилися до Криму.

Другий етап поширення юдаїзму в Донбасі розпочався у часи інтенсивної колонізації краю. Щоправда цей процес був уповільнений у XVIII ст. заборонами царського уряду оселятися євреям на сході України. Ситуація змінилася у роки бурхливого розвитку промисловості Донбасу.

Юдаїзм у краї наприкінці XIX ст. був другою за чисельністю конфесією. У 1884 р. у Бахмутському повіті мешкало 2610 євреїв, які майже всі без винятку сповідували юдейську віру. За даними перепису 1897 р., у Бахмутському і Слов'яносербському повітах числилося відповідно 9548 і 2698 юдеїв. З 20404 осіб, що проживали в Луганську, 1449 були єврейської національності. А в 1911 р. їхня кількість у місті зросла до 5554 чоловік. За офіційними даними за 1925 р. у Луганському окрузі в юдейських громадах нараховувалося 1737 віруючих. До революції 1917 р, луганські євреї видавали щотижневики "Гапрохим", "Цветник Иудеи", "Южній Израиль".

Юдеї, як І представники інших конфесій, мали свої молитовні будинки – синагоги, які виконували роль центрів духовного життя єврейського народу. Синагоги були збудовані у Луганську, Алчевську, Іванівці, Лозовій Павлівці (нині – Брянка), Алмазному.

У Луганську діяли три синагоги: Литовська, Реміснича і Хоральна. Найбільша з них – Литовська. За станом на 1925 р. у громаді було об'єднано 207 юдєїв, у 1932 р. - 420 і в 1933 -400 осіб.

Усі синагоги Донбасу припинили своє існування за перші п'ятнадцять років радянської влади. У Луганську юдейські громади влада розпустила у 1929-1935 рр.

Клопотання про реєстрацію громади юдеїв у Ворошиловграді було порушено у травні 1945 р. Віруючі просили місцеві органи влади повернути їм будівлю колишньої Ремісничої синагоги. Однак облвиконком відхилив прохання, оскільки це «приміщення було пристосовано під дитсадочок». Наприкінці 1946 р. віруючі у центрі міста переобладнали під молитовню приватний будинок, який обійшовся їм у 130 тис. крб. Однак Рада у справах релігійних культів дала вказівку, в якій зазначалося: «відкриття у Ворошиловграді синагоги політично недоцільне». Тому місцева влада постійно знаходила причини, за якими можна було б дати негативну відповідь. 31 грудня 1946 р. виконком облради, посилаючись на висновки міської пожежної інспекції, ухвалив рішення: «Орендований і перебудований юдейською громадою з житлового дому під молитовний будинок, не відповідає технічним і протипожежним умовам». Коли юдеї знайшли інше приміщення, їм заявили, що «будинок неізольований, у подвір'ї приватного флігеля проживає громадянка, яка нічого спільного не має з громадою». Окрім того, чинився тиск на фундаторів громади, у наслідок чого дві особи вийшли зі складу «двадцятки».

У 1948 р. група юдеїв з 200 осіб подала заяву на ім'я першого секретаря обкому КП(б)У про дозвіл провести молитовні зібрання на єврейські свята Новий рік і Судний день. Однак оскільки громада не була зареєстрована, їм відмовили. А власників будинків, де проводили богослужіння, попередили про адміністративну відповідальність.

Наступного року представники віруючих поїхали з клопотанням про відкриття синагоги до Києва і Москви. Вони навіть намагалися підкупити чиновників. Але, не добившись офіційного дозволу, група юдеїв змушена була продати будинок, куплений під синагогу. З 1951 р. юдеї припинили порушувати клопотання про реєстрацію громади. Однак віруючі увесь цей час щосуботи й у великі релігійні свята таємно збиралися на приватних квартирах. Владі, попри їх заяви, так І не вдалося припинити нелегальні зібрання юдеїв. Така ж ситуація склалася і в інших містах області, як, наприклад, у Брянці, Комунарську (нині Алчевськ), Кадіївці (нині Стаханов).

Юдеї змогли легалізувати свою діяльність лише у 1990-х рр. Поширення у краї набула одна з течій юдаїзму – хасидизм. На сьогоднішній день в області нараховується 10 юдейських громад.

У роки незалежності України перша юдейська громада Луганська була зареєстрована у травні 1993 р. У березні 1997 р. отримала статус юридичної особи громада «Емуна». Юдейська громада складається близько з однієї тис. осіб. Головним рабином Луганська й області став Шолом Гопін, який приїхав до обласного центру в жовтні 1998 р. У місті була відкрита синагога. У Луганську з 2000 р. видається міжнародний журнал «Мир еврейской женщины», який сьогодні розповсюджується не тільки в Україні, але й за кордоном. У жовтні 2003 р. луганська громада також заснувала щомісячну газету «Еврейское Возрождение».

У Сєверодонецьку діють незалежна громада месіанських євреїв (із серпня 1998 р.) І громада юдеїв (із квітня 2000 р.}. У 2000 р. з'являються громади «Ор-Менахем» у Красному Лучі, «Ха-Тіква» у Краснодоні, «Шалом» у Рубіжному, «Бейт-Менахем» у Стаханові, «Дерех Єшуа» у Брянці, громада юдеїв у Лисичанську і «Мішлаха» в Алчевську, Усі ці релігійні організації підпорядковані управлінню Всеукраїнського юдейського конгресу "Асман Орепєр".

Джерела: ЦДАВОВУ. - Ф. 5. Оп. 2. Спр. 1026. Арк. 3;ДДДО. -ф.Р-1146. Ол. 2- Спр. 275. Арк. 4-5; ДАЛО. - Ф. Р-693. Оп. І.Спр. 135. Арк. 1;Спр. ЗбЗ.Арк. 29; Спр. 1202. Арк. 21,27, 29, 39; Спр. 1218. Арк. 25, 28, 44, 46-47; Спр. 1211. Арк. 2-3; Спр. 1221. Арк. 222; Ф. Р.-752. Оп. І.Спр. 74. Арк. 54; Ф. Р-2626. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 21, 34; Спр. 2. Арк. 1; Спр. 3. Арк. 2, 15. 23-24, 29; Спр. 5. Арк. 7, 29-30; Спр. 6. Арк, 17, 42-43, 59; Спр. 9. Арк. 5; Ф. Р-3699. Оп. 1. Спр. 50. Арк. 22; Смоляронко Я. "Рассвет» зарожден луганчанином // Еврейское возрождение. - 2004. - № 1. – С»

Tags: Луганск, Статьи, история, иудаизм
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 2 comments