Из книги О. Форостюка «Луганщина релігійна», Луганск,
«Прийняття у 740 р. юдаїзму вищими верствами Хозарського каганату сприяло проникненню цієї релігії на підконтрольні хозарам території між Дніпром і Доном. З падінням каганату хозарські юдеї-караїми переселилися до Криму.
Другий етап поширення юдаїзму в Донбасі розпочався у часи інтенсивної колонізації краю. Щоправда цей процес був уповільнений у XVIII ст. заборонами царського уряду оселятися євреям на сході України. Ситуація змінилася у роки бурхливого розвитку промисловості Донбасу.
Юдаїзм у краї наприкінці XIX ст. був другою за чисельністю конфесією. У 1884 р. у Бахмутському повіті мешкало 2610 євреїв, які майже всі без винятку сповідували юдейську віру. За даними перепису 1897 р., у Бахмутському і Слов'яносербському повітах числилося відповідно 9548 і 2698 юдеїв. З 20404 осіб, що проживали в Луганську, 1449 були єврейської національності. А в 1911 р. їхня кількість у місті зросла до 5554 чоловік. За офіційними даними за 1925 р. у Луганському окрузі в юдейських громадах нараховувалося 1737 віруючих. До революції 1917 р, луганські євреї видавали щотижневики "Гапрохим", "Цветник Иудеи", "Южній Израиль".
Юдеї, як І представники інших конфесій, мали свої молитовні будинки – синагоги, які виконували роль центрів духовного життя єврейського народу. Синагоги були збудовані у Луганську, Алчевську, Іванівці, Лозовій Павлівці (нині – Брянка), Алмазному.
У Луганську діяли три синагоги: Литовська, Реміснича і Хоральна. Найбільша з них – Литовська. За станом на 1925 р. у громаді було об'єднано 207 юдєїв, у 1932 р. - 420 і в 1933 -400 осіб.
Усі синагоги Донбасу припинили своє існування за перші п'ятнадцять років радянської влади. У Луганську юдейські громади влада розпустила у 1929-1935 рр.
Клопотання про реєстрацію громади юдеїв у Ворошиловграді було порушено у травні 1945 р. Віруючі просили місцеві органи влади повернути їм будівлю колишньої Ремісничої синагоги. Однак облвиконком відхилив прохання, оскільки це «приміщення було пристосовано під дитсадочок». Наприкінці 1946 р. віруючі у центрі міста переобладнали під молитовню приватний будинок, який обійшовся їм у 130 тис. крб. Однак Рада у справах релігійних культів дала вказівку, в якій зазначалося: «відкриття у Ворошиловграді синагоги політично недоцільне». Тому місцева влада постійно знаходила причини, за якими можна було б дати негативну відповідь. 31 грудня 1946 р. виконком облради, посилаючись на висновки міської пожежної інспекції, ухвалив рішення: «Орендований і перебудований юдейською громадою з житлового дому під молитовний будинок, не відповідає технічним і протипожежним умовам». Коли юдеї знайшли інше приміщення, їм заявили, що «будинок неізольований, у подвір'ї приватного флігеля проживає громадянка, яка нічого спільного не має з громадою». Окрім того, чинився тиск на фундаторів громади, у наслідок чого дві особи вийшли зі складу «двадцятки».
У 1948 р. група юдеїв з 200 осіб подала заяву на ім'я першого секретаря обкому КП(б)У про дозвіл провести молитовні зібрання на єврейські свята Новий рік і Судний день. Однак оскільки громада не була зареєстрована, їм відмовили. А власників будинків, де проводили богослужіння, попередили про адміністративну відповідальність.
Наступного року представники віруючих поїхали з клопотанням про відкриття синагоги до Києва і Москви. Вони навіть намагалися підкупити чиновників. Але, не добившись офіційного дозволу, група юдеїв змушена була продати будинок, куплений під синагогу. З 1951 р. юдеї припинили порушувати клопотання про реєстрацію громади. Однак віруючі увесь цей час щосуботи й у великі релігійні свята таємно збиралися на приватних квартирах. Владі, попри їх заяви, так І не вдалося припинити нелегальні зібрання юдеїв. Така ж ситуація склалася і в інших містах області, як, наприклад, у Брянці, Комунарську (нині Алчевськ), Кадіївці (нині Стаханов).
Юдеї змогли легалізувати свою діяльність лише у 1990-х рр. Поширення у краї набула одна з течій юдаїзму – хасидизм. На сьогоднішній день в області нараховується 10 юдейських громад.
У роки незалежності України перша юдейська громада Луганська була зареєстрована у травні 1993 р. У березні 1997 р. отримала статус юридичної особи громада «Емуна». Юдейська громада складається близько з однієї тис. осіб. Головним рабином Луганська й області став Шолом Гопін, який приїхав до обласного центру в жовтні 1998 р. У місті була відкрита синагога. У Луганську з 2000 р. видається міжнародний журнал «Мир еврейской женщины», який сьогодні розповсюджується не тільки в Україні, але й за кордоном. У жовтні 2003 р. луганська громада також заснувала щомісячну газету «Еврейское Возрождение».
У Сєверодонецьку діють незалежна громада месіанських євреїв (із серпня 1998 р.) І громада юдеїв (із квітня 2000 р.}. У 2000 р. з'являються громади «Ор-Менахем» у Красному Лучі, «Ха-Тіква» у Краснодоні, «Шалом» у Рубіжному, «Бейт-Менахем» у Стаханові, «Дерех Єшуа» у Брянці, громада юдеїв у Лисичанську і «Мішлаха» в Алчевську, Усі ці релігійні організації підпорядковані управлінню Всеукраїнського юдейського конгресу "Асман Орепєр".
Джерела: ЦДАВОВУ. - Ф. 5. Оп. 2. Спр. 1026. Арк. 3;ДДДО. -ф.Р-1146. Ол. 2- Спр. 275. Арк. 4-5; ДАЛО. - Ф. Р-693. Оп. І.Спр. 135. Арк. 1;Спр. ЗбЗ.Арк. 29; Спр. 1202. Арк. 21,27, 29, 39; Спр. 1218. Арк. 25, 28, 44, 46-47; Спр. 1211. Арк. 2-3; Спр. 1221. Арк. 222; Ф. Р.-752. Оп. І.Спр. 74. Арк. 54; Ф. Р-2626. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 21, 34; Спр. 2. Арк. 1; Спр. 3. Арк. 2, 15. 23-24, 29; Спр. 5. Арк. 7, 29-30; Спр. 6. Арк, 17, 42-43, 59; Спр. 9. Арк. 5; Ф. Р-3699. Оп. 1. Спр. 50. Арк. 22; Смоляронко Я. "Рассвет» зарожден луганчанином // Еврейское возрождение. - 2004. - № 1. – С»
